Василь Хмельницький: «Найгірший варіант нині – нічого не робити та чекати, коли закінчиться війна»

Фото: Gate Agency

Нині жоден із бізнесів Василя Хмельницького, українського інвестора, підприємця, засновника холдингу UFuture, не приносить прибутків. Однак він вважає, що за декілька місяців це зміниться. Наразі Василь Хмельницький сконцентрувався на розвитку інноваційних та індустріальних парків, адже переконаний, що такі об’єкти – це ключ до швидшого відновлення України після війни.

Як змінилася Ваша робота як власника бізнесу під час війни? Чи стали Ви приділяти більше уваги операційній роботі?

Нині, як і всі українські підприємці, я підраховую збитки, а не прибутки. Зараз я максимально урізав витрати, відмовився від багатьох статей видатків і, на превеликий жаль, скоротив команди проєктів.

Наразі ніщо не приносить прибуток. Навіть фармацевтичний завод перебуває на самоокупності. До війни він мав 100% завантаження, а зараз – 50%. Собівартість продукції збільшилась, але не критично.

Є також бізнеси, які повністю зупинились. Наприклад, наш Міжнародний аеропорт «Київ» імені І. Сікорського. Та є і позитивні тенденції – після відновлення роботи в інноваційний парк UNIT.City (Київ) вже потроху повертаються резиденти. Також запустили будівництво нового приміщення під релоковане виробництво зі сходу на території індустріального парку «Біла Церква» (Київська область).

Що важливо – з кожним днем я втрачаю дедалі менше. І бачу, що через 3-4 місяці зможу вийти в нуль, а потім зароблятиму. Я підприємець і розумію, що бізнес – це ризик, особливо зараз, під час війни. Та найгірший варіант – нічого не робити та чекати, коли закінчиться війна, відновиться економіка і ми всі почнемо заробляти. Якщо не діяти сьогодні, нічого з цього не буде.

Які висновки за цей період Ви зробили? Можливо, вже виробили певні правила/принципи роботи в період війни?

До війни я часто говорив, що гроші завжди мають працювати, бути в обороті та приносити дохід. Зараз я змінив ставлення – розумію, що потрібно мати невелику фінансову подушку для непередбачуваних випадків.

Які стратегічні завдання нині? 

Торік ми домовилися про продаж будівельного бізнесу й активів підприємцю Андрію Іванову. Зокрема йдеться про частку в UDP (розвиває інноваційні парки в трьох містах – ред.), завод «Більшовик», ТРЦ Ocean Plaza, ЖК «Новопечерські Липки» та «Бульвар Фонтанів» (усі – Київ). Я вийшов з управління згаданими активами та не планую цим більше займатися.

Зараз ми з командою сконцентрувались на розвитку інноваційних та індустріальних парків. Я переконаний, що саме такі парки – це ключ до швидшого відновлення України після війни. Саме вони стануть точками відновлення нашої економіки, залучення інвесторів і повернення талантів до України.

Бо ключове питання, яке непокоїть мене зараз найбільше, – це те, що ми втрачаємо талановитих людей. Хтось гине на війні, хтось виїхав за кордон і більше не повернеться. Повернути їх з-за кордону – завдання номер один для нашої країни. І хочу підкреслити, що не лише повернути талановитих українців, але й залучати таланти з усього світу приїжджати в Україну. Для цього нам потрібно створювати умови та можливості для їх гідного заробітку та реалізації. Якщо в нашій країні буде зосереджено багато талантів – прийдуть й інвестиції. 

Саме тому нам потрібні інноваційні та технологічні парки. Тільки так ми зможемо створити для людей комфортні умови, щоб вони тут залишались, будували своє життя та відновлювали економіку країни. 

Якщо війна затягнеться, як довго компанія зможе працювати в такому режимі? 

Затяжна війна невигідна нікому: ні Україні, ні росії, ні світу. Вже всім зрозумілі тенденції і те, куди все рухається. Перемога України неминуча. Питання часу. Звісно, як і всі, я сподіваюсь, що перемога настане якомога швидше. Та у випадку, якщо війна все ж затягнеться, доведеться оптимізовувати витрати та скорочувати неприбуткові проєкти.