Релокація. Адаптація. Експансія. Як працюють українські архітектори в період війни
Після певної паузи, яка спіткала архітектурні компанії на початку війни, поступово вони повернулися до роботи. Адаптувавшись до нових реалій, нині команди працюють із різних місць, міст і країн. Стикнувшись зі зменшенням кількості проєктів в Україні, компанії намагаються знайти замовлення за кордоном: але якщо раніше подібний крок був стратегією масштабування бізнесу, то нині це передусім розширення географії робіт задля виживання.
Текст: Тетяна Антонюк, Марина Паралюш
«Україні, навіть як ніколи раніше, потрібні архітектори та дизайнери для оперативного відновлення та відбудови зруйнованого і пошкодженого ворогом», – каже Алеся Карнаухова, СЕО студії дизайну та архітектури ZIKZAK Architects. Але що відбувається в галузі архітектури нині, яка відіграватиме визначну роль у відбудові? Як працюють бюро, студії та майстерні в умовах війни, нестачі замовлень, відтоку кадрів?
У перші тижні повномасштабного вторгнення компанії вирішували нагальні питання, як от релокація та евакуація, тимчасово повністю або частково поставивши роботу на паузу.
Далі українські архітектори поступово адаптувалися до нових умов і шукали нові можливості.
З погляду формату роботи, нині ситуація така, що команди розділені: працюють в офісі чи віддалено в Україні (іноді доводиться виконувати завдання в бомбосховищах і стикаючись зі складнощами з електроенергією та інтернетом), або ж з-за кордону.
З погляду завантаження, то частина проєктів відновилася, якісь замовлення ще на паузі чи скасовані.
Є й нові роботи в Україні: вони можуть бути пов’язані з відбудовою, оновленням створених раніше концепцій, зміною функціонального призначення тощо. Водночас українські архітектори комунікують з іноземними замовниками. І з цим у кожної компанії своя історія: хтось нині більше працює на вітчизняний ринок, хтось – на закордонний. Власне, саме в роботі на інші ринки архітектори вбачають нині чи не основну можливість для виживання. Всі опитані нами бюро шукають нових працівників. Але й зазначають, що вакансій на ринку менше, ніж шукачів роботи.
Докладніше про роботу в умовах воєнного стану розповіли Дмитро Аранчій, засновник майстерні Aranchii Architects, Дмитро Васильєв, cпівзасновник, СЕО та головний архітектор компанії archimatika, Андрій Яцентюк, засновник бюро архітектурних рішень Design Hub International, та Алеся Карнаухова.
Розкажіть, як ваша компанія працювала в перші тижні повномасштабної війни та як працює зараз.
Дмитро Васильєв: У перші дні війни компанія майже повністю заморозила діяльність і займалась лише підтримкою працівників. З квітня ми стали перезапускати повноцінну роботу, оптимізувати внутрішні процеси, адаптуючись під нову реальність. Ми почали з ініціативних проєктів для відбудови країни. З початку літа поновили роботу на 2/3 і зайнялись завершенням довоєнних українських об’єктів й активним пошуком замовлень на міжнародному ринку.
Алеся Карнаухова: Основним завданням перших тижнів була релокація команди. Київ був одним із найнебезпечніших місць, і всі ми прагнули вивезти свої сім’ї у західні регіони. Як наслідок, команда була розсіяна по всій території України і навіть за її межами. Тому першим викликом, із яким ми зіштовхнулися, було налагодження дистанційної командної роботи. В цьому нам допоміг досвід життя під час пандемії. Ми оперативно переналаштувалися і станом на листопад майже повністю відновили довоєнну потужність і швидкість.
Андрій Яцентюк: Перші тижні були шоком, хоча загрозу сприймали всерйоз і підготували офіс заздалегідь. Ми здебільшого займалися підтримкою команди, релокацією та питаннями безпеки. Перші тижні бюро не працювало, в цей час по всім українським проєктам була повна тиша й було невідомо, що відбуватиметься далі. У подальшій роботі ми активізувалися у співпраці з міжнародними партнерами. Якщо говорити про діяльність компанії нині, станом на листопад, то вона відновилася над багатьма проєктами, серед них є три, де поновилися будівельні роботи. Крім цього, за період війни ми почали працювати над низкою нових замовлень.
Що було найскладнішим за цей період для роботи компанії? Що довелось змінювати, переосмислювати в її стратегії?
Алеся Карнаухова: Найскладніше – це незнання, чого чекати від завтра, неможливість прогнозуван- ня. Якщо раніше ми планували все далеко наперед, то тут ситуація разюче змінювалася щодня. Водночас була велика команда, на утримання якої необхідні ресурси. А ресурси в перші тижні не було звідки брати, тому що всі українські проєкти зупинилися, а частка міжнародних була вкрай малою.
Дмитро Аранчій: Мало що змінилось у роботі та підходах, хіба що збільшилося завзяття шукати варіанти через ризик і страх втратити команду та налагоджені процеси. Певним чином підвищилася комунікація з закордоном, проте ця тенденція вже давно намічалася й розвивалася скоріше не як стратегія, а як природний наслідок критичного мислення та глобалізованих підходів.
Андрій Яцентюк: Найскладніше – втрата людей. Тому що частина команди пішла, здебільшого жінки, які вирішили залишити Україну. І, відповідно, у прив'язаних до українських проєктів співробітників заробітна плата не відповідала рівню життя за кордоном. Також відбулося скорочення бюджетів від проєктів, тому що обсяг робіт зменшився вчетверо. Плюс девальвація, також важка історія. Проте гріх скаржитися. Все те складне, з чим ми стикалися, порівняно з тим, що пережили мешканці окупованих міст, неважливе. Щодо роботи, то ми впоралися з цим.
Яка ситуація з проєктами, над якими ви працювали на момент розгортання воєнних дій? Над якою часткою із них ви продовжуєте роботу, яка частка поставлена на паузу? Чи є проєкти, від яких замовники зовсім відмовились?
Дмитро Васильєв: На внутрішньому ринку ситуація така.
По-перше, замовники тих об’єктів, які перебували на етапі будівництва та які були продані ще до війни, зараз завершують їх для передачі нерухомості майбутнім власникам. Приклад: житлові комплекси «Файна Таун» і Respublika в Києві від KAN Development.
Нині ми працюємо над сімома об’єктами. Це переважно цілі черги, що містять кілька будівель. Тому загальна площа того, що зараз в роботі, перевищує 200 000 м2. На жаль, запуск будівництва нових об’єктів тимчасово поставлений на паузу, але проєктів, від яких замовники відмовились і роботи по ним згорнені, в нас немає.
По-друге, нині збільшився обсяг роботи на стадіях «Концепція» та «Проєкт». Багато замовників з користю використовують свій час і увагу, що тимчасово вивільнилися з процесу будівництва, для створення нових концепцій, а також для перегляду тих, що були зроблені раніше. Чимало проєктів замовники робили самотужки, поспіхом і без відповідної уваги до комерційних деталей і собівартості будівництва. Зараз вони мають змогу поліпшити рішення, проробити їх уважніше й відповідно до нових реалій. У нас активізувались саме такі замовники, які переробляють проєкти та концепції.
Ще один приклад: ділянки, до яких у замовників не доходили руки чи вони потребували суттєвої попередньої підготовки, або складні ділянки, що вимагають значного часу навіть для створення концепції. Зараз час саме для них, тим більше що розробка початкових стадій коштує зовсім небагато, порівнюючи з бюджетом будівництва.
Тож чимало компаній не витрачають дорогоцінний час, щоб, коли ситуація нормалізується, стартувати швидко та на більш пропрацьованому рівні запустити процеси. Ще завдяки тому, що в нашому бюро вивільнився ресурс (до війни черга замовлень до нас сягала дев’яти місяців), ми беремо в роботу нетипові для нас проєкти, наприклад, невеликі за площею, готелі, громадські центри.
Станом на листопад у нас є активні проєкти в Києві, Одесі, а також у західних областях. Там ситуація більш прогнозована та стабільна, ринок нерухомості поступово поновлює активність. Окрім цього, ми спостерігаємо рух у такій ніші, як релокація підприємств зі східних регіонів країни у західні, це також підштовхує наш ринок.
Продовження читайте в журналі Commercial Property №3(224-225) жовтень-листопад 2022.
