ФОТО: ARZINGER
Зацікавленість українського бізнесу до такого інструменту, як sale-and-leaseback – продаж комерційної нерухомості зі зворотною орендою, зростає. Водночас через відсутність відповідного прямого регулювання й усталеної практики ще мало хто готовий бути «першовідкривачем», попри те, що такі транзакції мають низку переваг і для продавця, і для покупця.
Текст:
Ця стратегія має очевидні пояснення та пов’язані з цим переваги та недоліки.
Відносно молодий ринок української нерухомості не забезпечив pipeline* якісних активів, які відповідали б вимогам професійних операторів, у зв’язку з чим останні були змушені брати активну участь у створенні необхідної інфраструктури для забезпечення власного розвитку.
Важливим аргументом на користь відповідної інвестиційної стратегії не в останню чергу є фактор нестабільного законодавства та практики. У власному активі оператор отримує відносно «прогнозоване життя», не маючи залежності від волі орендодавця. Зважаючи на те, що структура українського ринку «професійних» власників нерухомості не завжди є прозорою, оператори мають небезпеку опинитись у ситуації, коли нерухомість належить конкуренту, що може мати трагічні наслідки для успішної операційної діяльності.
Водночас стратегія інвестування у власні нерухомі активи також має очевидні недоліки, основним із яких є необхідність «зв’язати» значні фінансові ресурси та спрямувати їх у «цеглу» замість того, щоб використати для збільшення ринкової частки саме в операційній сфері.
Впродовж останніх років на іноземних ринках ми спостерігаємо низку угод, стороною яких є мережеві ритейл- або готельні компанії, які відчужують власний нерухомий портфель на користь великих інвестиційних фондів, водночас залишаючись операційними управлінцями нерухомості на підставі договорів оренди й у такий спосіб вивільняючи значні фінансові ресурси. Відповідні операції відомі в інвестиційному світі як saleand-leaseback транзакції.
Український ринок поки що не знає подібних випадків за участю основних гравців. Водночас ми вже спостерігаємо велику зацікавленість до цього інструменту. Адже в умовах незрілого фінансового ринку, досить дорогих кредитних ресурсів і конкуренції, що постійно зростає, питання пошуку альтернативних джерел фінансування боротьби за споживача (особливо на ринку роздрібної торгівлі) стає все актуальнішим.
Не в останню чергу стримувальним чинником для розвитку подібних транзакцій є відсутність відповідного прямого регулювання й усталеної практики, у зв’язку з чим багато хто не хоче бути «першовідкривачем». У цій статті ми робимо спробу розвіяти сумніви та спонукати відповідних стейкхолдерів до відповідних угод.
*з англ. – лінійка, обсяг
Продовження читайте в журналі Commercial Property №6(214) червень 2021.