21.02.2022

Роль реновації. Нове життя для нефункціонуючих будівель

Авторська колонка Андрія Яцентюка, засновника бюро архітектурних рішень Design Hub International

Тенденція до реновації (процесу покращення будівлі без порушення її цілісної структури) нарешті починає зароджуватися в Україні, тоді як у Європі вона давно поширена. Найчастіше цей метод пов'язаний зі зміною функціоналу наявної нерухомості. Під реновацію підпадають здебільшого старі мануфактури, заводи, фабрики, складські приміщення. Вони зазвичай мають хорошу локацію та велику територію з інфраструктурою, підведеними мережами, великими потужностями. Це дає змогу переформатувати їх на комерційні об’єкти без тих проблем, з якими стикаються при зведенні будівлі з нуля.

Проте для архітектора проєкти реновації мають свою специфіку:

  • По-перше, фізичні складнощі. Якщо будівля була зведена під певну функцію, вона найімовірніше не може відповідати вимогам для іншої – нової. Це стосується висоти поверхів, кроку колон і багатьох інших характеристик. Відповідно необхідно змінювати планування чи шукати інші шляхи досягнення мети. У цьому питанні гарним прикладом є наша робота над київським ТРЦ та БЦ Retroville – реконструкція замороженої будівлі. В цьому проєкті ми, борючись за висоту вітрин, при обмеженій висоті плит, що були на другому поверсі, просували та створювали нові балки, зварні та металеві конструкції квадратного перетину. Ми пропускали в тілі цих балок повітропроводи, щоб витримати мінімально допустиму за сучасними мірками висоту вітрин. І це було нелегко, ми б не впоралися без детального BIM-моделювання.

  • По-друге, етичний аспект. Коли більша частина будівлі – анахронізм, який не працюватиме під нову функцію, стоїть вибір між збереженням її певних частин як родзинки та демонтажем. Тут архітектор намагається залишити більшу частину об’єкта, привносячи в нього нові якісні та сучасні рішення. Нелегко буває шукати компроміси щодо демонтажу із замовником. Проте ці дебати неминучі, і часто обом сторонам доводиться йти на компроміс, тому що створення об'єкта – це процес, у якому беруть участь багато стейкхолдерів.
Попри такі складнощі, думка багатьох стоїків архітектури, наприклад, того ж Вальтера Ґропіуса, співзасновника школи Bauhaus, полягає в тому, що будівля має жити, і я з цим згоден. Якою б красивою вона не була, у випадку, якщо вона не виконує жодної функції, не є частиною екосистеми міста – вона просто мертва, а це набагато гірше, ніж збереження певного вигляду. І, на жаль, у нашій країні є безліч старовинних об'єктів, які охороняються законом, проте не виконують жодної ролі. На мою думку, краще нехай будівля змінить початковий образ, закладений автором, але продовжить жити, трансформуючись під нову функцію. Це певна еволюція, природний процес, боятися та чинити опір якому – протиприродно.

Авторська колонка опублікована в журналі Commercial Property №1(221-222) січень-лютий 2022.

Читайте також авторські колонки Андрія Яцентюка «Котеджні містечка – український і нідерландський досвід» й «Котеджні містечка: сучасні виклики для архітектора».