Робота команди КМ Skogur: прискорені темпи будівництва та волонтерство

Повномасштабна війна в Україні спонукала прискорити завершення першої черги котеджного містечка Skogur на Івано-Франківщині. За словами Андрія Мартищука, засновника містечка, це було зумовлено тим, що більшість власників котеджів хотіли привезти свої родини в безпечне місце та заселитись у будинки. 

Розкажіть про динаміку будівництва котеджного містечка Skogur після початку повномасштабних воєнних дій в Україні. Чи призупиняли будівельні роботи? Якщо так, то коли їх було відновлено? 

Щоб відповісти на це питання, потрібно окремо говорити про першу та другу черги будівництва. 

Якщо роботи в другій черзі були призупинені, щойно почалася повномасштабна війна, то в першій черзі ми активізували всі процеси будівництва. Адже там у нас були практично готові котеджі та ми мали віддати ключі власникам, які хотіли привезти свої родини в безпечне місце й заселитись у будинки. Зазначу, що більшість власників котеджів Skogur – із областей, де велись і досі ведуться бойові дії.

Звісно, перші дні війни поставили нас у ступор, проте управляюча структура містечка не припинила роботу ні на день, будівельна структура повністю відновила всі процеси в першій черзі вже за декілька днів з початку повномасштабного вторгнення. Якщо в мирний час роботи тривали б ще 2-3 тижні, то в період активних бойових дій ми завершили їх орієнтовно за 10 днів. Власники незавершених котеджів навіть жили в них під час фінальних внутрішніх робіт, адже чекати ніхто не міг. Далі на певний час уся команда перейшла у волонтерство, але про це згодом. 

Перші великі збори колективу ми провели десь у 20 числах березня. Тоді ми запропонували всім повернутися до роботи, адже ще восени та взимку 2021 року ми закупили надзвичайно велику кількість матеріалів, які чекали на те, щоб їх використали. До того ж людям потрібно працювати. Колектив підтримав нас, і вже з 20 чисел березня роботи у другій черзі відновились, а в першій – перейшли у звичний темп.

Яка готовність містечка станом на початок червня?

Котеджі першої черги всі завершені та на 100% заселені. В них живуть власники, знайомі, родини власників, тимчасово переселені люди. Загальна площа території першої черги становить близько трьох гектарів, де розміщені 32 котеджі, а також ресторан, крафтовий магазинчик, рецепція, дитячі та спортивні зони, відкрита кухня, місця для медитацій і йоги. Нині в першій черзі тривають будівельні роботи із влаштування ресторану, завершуюється облаштування дитячих і спортивних майданчиків, закінчується укладання бруківки. 

Якихось помпезних відкриттів з приводу завершення першої черги ніхто робити не буде у зв'язку з ситуацією, в якій ми є. Наше завдання – не святкувати, а забезпечити можливість проживання людям, надати будівельникам робочі місця, щоб підтримати економіку країни, щоб люди не сиділи без роботи. Наше завдання – допомогти ЗСУ. 

У другій черзі котеджного містечка Skogur ведуться наступні роботи: криються дахи котеджів; проводиться монтаж внутрішніх інженерних мереж: опалення, електрики, сантехніки водопостачання, каналізації, пожежної сигналізації, інтернету; укладаються зовнішні мережі: пожежний водогін, каналізація, водопровід, електрифікація.

Ми завершили утеплення фасадів будинків другої черги, почали роботи з влаштування фундаментів терас, відкосів чорнозему. В активній фазі роботи з утеплення дахів, влаштування стяжок всередині котеджів. Приступаємо до штукатурення та встановлення фасадних систем і вікон.

З якими основними проблемами Ви стикнулися під час будівництва в поточних умовах? Чи відчутні проблеми з поставками матеріалів? Як Ви вирішували ці питання? 

Основні проблеми: зростання цін на будівельні матеріали, дефіцит будівельних матеріалів за певними позиціями або ж їх повна відсутність. Відповідно доводиться замінювати певні проєктні рішення, матеріали. Це впливає на логістику, вона значно ускладнюється. Збільшення цін на пальне веде до зростання вартості логістики, і тоді вже до збільшення цін на все решта. Як вирішуємо ці питання – завдяки тому, що маємо сильний колектив і відділ постачання, проєктантів і партнерів. Ми разом шукаємо матеріали, знаходимо можливість доставити їх вчасно, замінюємо на аналоги. Ось так потихеньку працюємо, на 30-40% тої потужності, що планували торік. Велика проблема – це також відсутність фінансування, бо купівельна спроможність впала, тому з фінансами теж не все гаразд.

У зв’язку зі зростанням вартості будівельних матеріалів, чи зміниться кінцева ціна на купівлю апартаментів і котеджів у КМ Skogur?

На котеджі в незначній мірі змінилась ціна. А апартаменти, які були запроєктовані до повномасштабного вторгнення, ми поки не будуємо. 

Чи змінився попит на котеджі й апартаменти після початку війни? 

Звісно, змінився. На наш продукт попит знизився. На квартири, будинки в містах – виріс, тому що це товар, що закриває першу потребу – проживання. У нас – курортна нерухомість, це не те, що входить до переліку перших потреб людини зараз. До того ж наші котеджі досить великі за площею, мають високу технологічну складову, вони досить капітальні – тому й отримуємо високий чек. Нині люди більше шукають варіанти придбати житло з меншим чеком і ближче до міста, до інфраструктури. Тому зараз наш продукт переживає стагнацію.

На Вашу думку, як може змінитися попит на житло у західному регіоні України після перемоги у війні з росією? 

Давати прогнози – невдячна справа. Залежить від того, як розвиватимуться події з війною, наскільки затягнуться, скільки буде втрат, як реагуватиме економіка, в якому стані буде російська економіка, як реагуватимуть на це Європа, США, чи будуть вливатися фінанси в Україну. Для нас найкращим буде варіант, якщо світ включиться в допомогу вже зараз і не потрібно буде довго чекати на перемогу. В такому випадку країна стане дуже привабливою для інвестицій. Захід України матиме великий попит, оскільки відбуватиметься внутрішнє переселення, люди почнуть сюди їхати вже на постійній основі.

Але це варіант найоптимістичніший. Те, що ми бачимо нині – затягування воєнних дій, розв'язання другої фази війни, й вона може бути дійсно дуже довготривалою. Це все повільно перетворюється на дуже серйозну та довгу історію. Дуже важко будь-що прогнозувати та давати якісь оцінки ситуації, яка в нас станом на зараз.

Чи ведете волонтерську діяльність? Як допомагаєте країні в наближенні до перемоги?

З перших днів бойових дій ми почали займатись волонтерською діяльністю. Тоді ми були першими, ще не волонтерами, а просто підприємцями, які привезли в Яремчанський регіон допомогу для наших воїнів: бронежилети, шоломи, форми, рації, прилади нічного бачення, тепловізори, ліхтарі, ножі та багато іншого. З цього все й почалося. Склалось так, що в нас у Skogur із початку повномасштабної війни всі котеджі були заселені власниками. Всі залишились тут, в Україні, в Карпатах. Кожен із них долучився до нашої волонтерської діяльності як в організаційному, так і в фінансовому плані. Ми створили «Карпатський волонтерський центр» і розділили роботу на такі сфери.

- Допомога внутрішньо переміщеним особам (ВПО). На той час регіон був переповнений ВПО. Їм не було де жити, що вдягати, їсти тощо. Були такі випадки, коли люди втікали просто з-під обстрілів у тому, в що були одягнені, й із собою мали лише телефон, а то й без нього. Тому ми спільно з місцевою владою (Яремчанська міська рада, Поляницько-Яблуницька ОТГ, Ворохтянсько-Татарівська ОТГ, Надвірнянська військова адміністрація) активно включились у всі процеси. Я вже згадував, що ми почали займатись волонтерством, коли завершили роботи в котеджах першої черги. Тоді наші майстри по дереву зі Skogur виготовили понад 900 ліжок, а сантехніки, електрики, інженери створили комфортні умови для ВПО у школах, ліцеях, гуртожитках тощо. Ми також закупили тисячі комплектів постільної білизни, матраци, ковдри, рушники й організували комфортні спальні місця з усіма вигодами. 

Далі ми налагодили постачання продуктів, засобів особистої гігієни, дитячого харчування, одягу. Ми організували склад у Лодзі (Польща) та Яремче (Івано-Франківська область). Із Німеччини вся допомога їхала в Лодзь, там сортувалася та їхала вже до нас, в Україну. Ми розподіляли її за потребами: для ВПО в регіони, міста, які були звільнені від російської армії (Ірпінь, Буча, Вишневе тощо), та міста, які постраждали від рук окупантів (Чернігів, Суми, Харків тощо). Склад у Яремче працює й нині, допомога їде в усі потрібні точки навіть у момент, поки ви це читаєте. 

- Інший напрям – це автомобілі. Спільно з місцевою владою ми придбали кілька десятків автомобілів і відправили їх на потреби ЗСУ. Ще деякі авто були куплені разом з Асоціацією готельєрів і власників садиб Яремчанщини, загалом вийшло понад 40 авто, був навіть екскаватор за потребою бійців. Ця діяльність триває і досі.

- Третій напрям – це військова амуніція. Починаючи від спідньої білизни та завершуючи дорогою та складною технікою. Актуальні цифри переданої допомоги: близько 600 бронежилетів, 250 шоломів, 100 тепловізорів, 25 приладів нічного бачення, 30 дальномірів, понад 100 коліматорів і глушників, декілька сотень планок Пікатінні та рацій, 10 дронів, навушники, багато ноутбуків, планшетів, рюкзаків, наколінників, рукавиць. Також відправили три фури медикаментів. 

Усі ці напрями працюють і досі. Щодня ми щось комусь відправляємо, приймаємо, купуємо, допомагаємо. Робимо все, щоб наблизити перемогу України та допомогти нашим бійцям повернутися додому живими.