Купуй та управляй. Дмитро Сенниченко про стратегію Фонду державного майна України

Дмитро Сенниченко, Голова Фонду державного майна України
ФОТО: ФДМУ

Проведення приватизації та залучення інвестицій – основне завдання Фонду державного майна України. Станом на травень у перелік приватизації входило понад 930 об’єктів – це диверсифікований портфель, у якому є чимало нерухомості. Про продаж таких активів, ринок оцінки, рейдерство та боротьбу з ним розповів Дмитро Сенниченко, Голова Фонду держмайна.

Текст: Тетяна Антонюк

Який портфель Фонду державного майна наразі? Чи можна оцінити портфель у грошовому вираженні?

Головна мета Фонду державного майна – приватизація надлишкових державних активів, зокрема нерухомості, щоб українські й іноземні інвестори, які в них вкладають, створювали додану вартість, робочі місця та базу для оподаткування. В Україні надзвичайно великий державний сектор – 3700 державних підприємств. Після указів Президента Володимира Зеленського в кінці минулого року Верховна Рада прийняла рішення про зняття заборони з великої кількості державних компаній, які уряд поступово передає до Фонду. Зі свого боку, ми розробили нові процедури виведення цих об’єктів на ринок. Якщо раніше про їх продаж можна було дізнатись лише з газети з накладом у 400 примірників, то тепер вони представлені у віртуальних кімнатах даних, на вебсайті privatization.gov.ua. Таким чином ми створюємо новий ринок.

Серед об’єктів, які виставлені чи виставлятимуться на продаж, є нерухомість різного типу. Дуже некоректно було б намагатися оцінити в грошовому вираженні цей портфель. Згідно із законом про приватизацію стартова ціна аукціону – балансова вартість об’єкта, а вона далека від ринкової. Але завдяки безпрецедентно відкритим процедурам, які ми впровадили для приватизації, та електронним аукціонам ціна зростає до рівня ринкової. Україна, мабуть, остання країна в Європі, яка так і не провела свого часу повномасштабного роздержавлення. Цим ми наразі займаємось, і придбання активів на первинному ринку приваблює українських і міжнародних інвесторів.

Який обсяг нерухомості в портфелі Фонду? Які це типи об’єктів?

Ми виводимо на ринок у новому форматі й об’єкти нерухомості, й товариства. Станом на травень у перелік приватизації входило 934 об’єкти, серед яких 42 пакети акцій, 218 єдиних майнових комплексів державних підприємств, 504 об’єкти окремого майна, 127 об’єктів незавершеного будівництва, 44 будівлі соціально-культурного призначення. Виходить досить диверсифікований портфель.

З початку 2020 року до 20 травня Фонд державного майна провів 149 успішних аукціонів, загальна сума продажів становила 405,8 мільйона гривень. У торгах взяли участь 656 учасників, середнє зростання вартості лотів становило 48%. Розкажіть про аукціони, які Ви вважаєте найуспішнішими за цей період і чому саме?

Насправді вже в травні Фонд перевиконав річний бюджет надходжень від приватизації! Перший показник, на який я звертаю увагу та збільшення якого ми намагаємось досягти, – кількість учасників аукціону. Більша кількість потенційних покупців створює справжню конкуренцію, а для нас це говорить і про те, що ринок сприймає інформацію, яку ми подаємо. А ми намагаємось досягти максимального розкриття деталей про кожен об’єкт, який виставляється на аукціон, і передаємо покупцям усю статистику, яку маємо.

У першому кварталі 2020 року опубліковано 230 аукціонів по об’єктах, які виставлялися вперше, у другому кварталі – вже 187. З осені минулого року, коли змінилась команда Фонду державного майна, показник кількості учасників подвоївся, відповідно, зросла середня ціна аукціонів. Таким чином підтвердилась теза, що чим більші прозорість і публічність, тим краще й учасникам ринку, й державі, яка отримує справедливу винагороду за продаж активів.

Найбільшим за обсягом єдиного лота, проданого з початку поточного року, був «Київпассервіс». Його остаточна ціна сягла 230 мільйонів гривень. Нещодавно були цікаві аукціони у Львові: в місті за дві ділянки боролись аж 38 учасників в одному аукціоні та 59 – в іншому. Ціна зросла в одному випадку з 7 тисяч до 7 мільйонів гривень, а в іншому – з 17 тисяч до 20 мільйонів гривень.

Тому конкретно підрахувати вартість портфелю державного майна немає змоги, оскільки справедлива ціна визначається на прозорих торгах. Згідно із законом ми стартуємо з балансової вартості, але для того, аби не відбувався розпродаж за безцінь, ми намагаємось забезпечити залучення максимальної кількості учасників і надання максимального обсягу інформації, тоді ціна зростає до ринкової.

Однак слід зазначити, що бувають аукціони й на зниження, їх називають голландськими. Вони проводяться, коли майно було переоцінене. Наприклад, якщо будівництво об’єкта велось із метою відмивання коштів – у такому випадку його балансова вартість перевищує ринкову. Цікавим прикладом є цьогорічний продаж бази відпочинку Національного банку України. Вона була побудована з перевикористанням державних коштів. У будівлю, розраховану на шість номерів, «вклали» аж 62 мільйони гривень. Звісно, підприємці, які брали участь в аукціоні, відвідували цей об’єкт, розуміли, що будівля площею 2000 м² функціонально побудована неефективно, немає необхідних мереж, підключення до газу тощо. Таким чином, якщо немає покупців за заявлену стартову ціну, то проводяться голландські торги на її зниження. Однак після зниження вона може знову йти вгору. Цей конкретний об’єкт – базу відпочинку Національного банку України – не могли продати декілька років. Ми, використовуючи наші онлайн-інструменти, завантажили більше 1500 сторінок інформації по ньому та надали доступ до цього об’єкта. На торгах склалася ринкова ціна – його придбав ресторатор-готельєр із Одеси, який вкладе в цей актив додаткові інвестиції. Ми розраховуємо не на отримання максимального обсягу коштів за той чи інший об’єкт нерухомості, а на подальші інвестиції покупця – в розбудову чи ремонт, залучення працівників, сплату податків тощо.

Є інші цікаві приклади. Спеціальний гараж на 50 автівок, фактично це була недобудова – лише фундамент, такий собі бункер площею 800 м², було продано за 30 мільйонів гривень. Звісно, що бізнес-модель, яку розробляє інвестор-покупець, не передбачає побудову тільки гаража. Ще до аукціону він створює план, концепцію, складає ціну, яку може заплатити на конкурентному електронному аукціоні за той чи інший лот, а після його придбання займається земельними питаннями й далі інвестує в уже свій актив.

Який відсоток відмов від придбаного майна після проведення аукціонів? І які основні причини відмов?

Згідно із законом підписання договору та сплата коштів повинні відбутися протягом двох місяців після аукціону. Звісно, це ринок, у підприємця може змінитись ситуація, щось може статись у країні, в світі. Тому є випадки, коли покупці відмовляються. Для того щоб мінімізувати такі випадки, законом передбачена застава. Ще до початку аукціону його учасники вносять кошти в обсязі 10% від стартової ціни лоту. У випадку, якщо переможець не сплачує решту суми в законні терміни, він втрачає заставну суму. Але, насправді, частина відмов невелика – лише декілька відсотків від загальної кількості аукціонів.

Чи може сам Фонд відмовити у продажу вже після проведення аукціону? Якщо так, з яких причин?

Якщо покупець не відповідає заздалегідь визначеним критеріям, про які йдеться в статті 8 Закону України «Про приватизацію державного комунального майна». Покупцями можуть бути українські чи іноземні компанії з прозорою структурою власності, які не зареєстровані в офшорних зонах і не походять із країни-агресора.

Тобто Фонд проводить перевірку покупців уже після проведення аукціону?

Так. Однак не лише Фонд. Наприклад, банки відслідковують походження грошей, у них є чітка регуляція. Також працює Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей. Є випадки, коли спеціальні правоохоронні служби проводять розслідування. Тому всім покупцям необхідно розуміти, що їхні кошти перевірятимуться на те, чи отримані вони злочинним шляхом або від держави-агресора.

У портфелі Фонду є два готелі на продаж – це «Дніпро» та «Президент Готель», обидва в Києві. Чи є інші готелі на продаж, адміністративні або офісні будівлі тощо?

У портфелі Фонду на цей рік дійсно заплановано два великі об’єкти з сектору готельної нерухомості – це київські «Дніпро» та «Президент Готель». Але є ще великий перелік із наших 934 об’єктів, які можна переобладнати під готель чи бізнес-центр тощо. Якщо говорити про готельно-туристичний сегмент, то в нашому переліку є бази відпочинку, санаторії, дитячі табори.

Продаж готелю «Дніпро» планувався в травні поточного року. Чи залишається в силі цей термін?

Стосовно готелю «Дніпро» – ми здійснюємо ґрунтовну підготовку його до аукціону. Наразі чекаємо подальшого послаблення карантинних заходів, щоб надати потенційним покупцям максимальний доступ до об’єкта. Ми залучили радників, щоб провести повний аудит готелю та викласти інформацію до віртуальної кімнати даних. Наприклад, залучили такі компанії, як Cushman & Wakefield, яка виконує feasibility study – техніко-економічне обґрунтування, Baker & McKenzie, яка проводить legal due diligence – юридичний аудит, та DELTA Engineering, яка працює над технічним аудитом будівлі. Крім того, фахівці EY готують загальний тізер об’єкта. Усього це 270 документів і додатків, які будуть представлені потенційному покупцю для розуміння юридичного та технічного стану готелю. Конкретний день аукціону наразі вказати не можу, однак точно між датою, коли ми оголосимо про нього, і датою проведення торгів буде як мінімум місяць. Із днем аукціону ми визначимось тоді, коли побачимо, що покупці зможуть більш-менш вільно взяти в ньому участь. Я би хотів провести аукціон на початку літа.

«Президент Готель» належить до об’єктів великої приватизації. Яка актуальна ситуація по цьому об’єкту? Чи готується він до продажу?

Так, «Президент Готель» є об’єктом великої приватизації. Якщо вартість акцій готелю «Дніпро» менше 250 мільйонів гривень, і по цьому активу буде аукціон на підвищення для встановлення справедливої ринкової ціни, то балансова вартість «Президент Готелю» перевищує цю суму. По ньому має бути проведена та ж робота, що й по готелю «Дніпро», з повним розкриттям інформації. Радник з приватизації «Президент Готелю», який був затверджений у попередні роки, а це компанія Concorde Capital, на жаль, не надав Фонду жодних формальних документів стосовно інформації, яку він мав би підготувати в межах контракту – стратегію приватизації та пропозиції за ціною.

ПрАТ «Президент Готель» – це державна власність, 100% пакету акцій належать державі. В попередні роки підприємство здало весь комплекс готелю в довгострокову оренду, а директор цього акціонерного товариства зник разом із документами. Ми призначили нового очільника та відкрили справу за статтею 357 на пошук і відновлення цих документів. Наразі нам потрібно отримати доступ до цього об’єкта, описати всі його юридичні, технічні, податкові моменти й тоді вже виставляти на аукціон. Тому з чого ми почали – це отримання контролю над державним підприємством, яке зі свого боку здало цей комплекс в оренду.

Готель буде приватизований, і, сподіваюсь, що до кінця 2020 року буде підготовлено необхідний пакет документів і об’єкт буде виставлено на аукціон. До того ж, якщо буде прийнято закон про гральний бізнес, а «Президент Готель» підпадає під критерії, де можна буде розміщувати казино, це надасть об’єкту додаткову капіталізацію.

Перший квартал був успішним щодо продажу об’єктів і залучення коштів. Але які прогнози до кінця поточного року, враховуючи нинішню ситуацію?

Завдяки новим прозорим процедурам, особливо інтернет-магазину, який ми впровадили замість паперової газети, ми завершили перший квартал за результатами успішно проведених аукціонів із перевиконанням бюджетного плану, який був поставлений Фондом. До цього ми говорили, що кількість учасників аукціонів і зростання ціни є позитивним. Після початку карантину ми провели внутрішні й зовнішні консультації. Наразі ми не можемо оцінити масштаб цієї кризи попри те, що проходили кризи 2008 і 2014 років. Однак, маючи цей досвід, зробили наступні тези, якими зокрема керуватимемось у поточній роботі.

По-перше, поза межами банківської системи в українців є достатньо велика кількість грошей. За різними оцінками, сума становить близько $30-40 мільярдів. По-друге, населення, на жаль, не звикло довіряти банкам. Хоча, я вважаю, що банківська система вже достатньо очищена, проте в людей ще залишилась звичка тримати заощадження «під матрацами». По-третє, ринок цінних паперів і фондовий ринок не зовсім розвинені в Україні, а з іншими інструментами, як то золото чи складні деривативи, населення і бізнес не звикли працювати. Тому наразі немає багато альтернатив, куди інвестувати кошти, окрім нерухомості. Через це в період коронавірусу ми переорієнтовуємо об’єкти, що виставляються на аукціони, а саме виводимо більше нерухомості, недобудованого майна, ніж, скажімо, державних підприємств. Вона й стає певною мірою твердою валютою, в яку, як ми бачимо, інвестиції продовжують вкладатися. І знову ж таки, це є первинний ринок – те, що можна дуже добре капіталізувати після придбання на аукціоні.

Наші припущення-тези справдились. Протягом 40 днів жорсткого карантину електронні аукціони продовжувались, кількість учасників збільшувалась. Цікаво, що найбільша кількість учасників і зростання ціни припадають саме на квітень.

Стосовно прогнозів до кінця поточного року я дуже вірю, що відкладений попит є. Нам важливо донести інформацію до учасників ринку, що приватизація нарешті стала прозорою. Що тепер можна чесно, не домовляючись «під столом», прийти на аукціон та інвестувати в рідну країну, в рідне місто. Повертаючись до тези про наявність грошей поза банківською системою, я вірю, що у міру зменшення карантинних заходів зростання попиту на державне майно триватиме. Ми ж зі свого боку будемо розширювати перелік активів, що виставляються на продаж: окрім об’єктів нерухомості будемо пропонувати акції підприємств тощо, намагаючись залучити для роботи на економіку України частину з тих фінансових ресурсів, що є поза банківською системою.

Наскільки активний інтерес іноземних інвесторів до придбання держмайна?

З моменту мого призначення головою Фонду державного майна наприкінці 2019 року я провів багато зустрічей і в Україні, і в Лондоні у Великій Британії, й у Давосі в Швейцарії на Світовому економічному форумі. Оскільки я працював раніше в приватному секторі на інвестиційному ринку, то дуже чітко розумію, що таке справжній інтерес, а що – проста ввічливість. Я можу сказати, що до України є справжній інтерес, який ґрунтується на тому, що Україна – остання країна Європи, де масштабне роздержавлення ще не відбулося.

Виступаючи в Давосі зимою цього року, я назвав свій виступ «Україна – місце сили Європи», оскільки наш потенціал – природні ресурси, розумні люди, політичне положення – багато років лишається недовикористаним. Нам завжди не вистачало політичної волі позбутися внутрішньої корупції, яка й стримувала зовнішні інвестиції. Те, що до Фонду держмайна було передано близько 600 підприємств протягом чотирьох місяців (порівняно з 93, які були передані за останні 15 років), показує політичну волю до позбавлення від надлишкових державних активів і зменшення бази для корупції.

Державний сектор економіки в Україні завеликий, і він, на жаль, є найбільшим джерелом корупції. Такі підприємства чи активи завжди ставали ласим шматком для «нечистих на руку» приватних осіб. Тепер ми кажемо: якщо хочете цим користуватися, то придбайте.

Україна залишається цікавою для певного типу закордонних інвесторів. Надалі ми будемо спостерігати, як швидко світ оговтуватиметься від цієї світової економічної кризи. Поки ж ми створили в Фонді держмайна спеціальну позицію Investment Relations Officer – менеджера зі зв’язків з інвесторами – для того щоб кожен, хто звертається, завжди вчасно отримував зворотний зв’язок, необхідну інформацію різними мовами. Тобто ми намагаємось робити комфорт для інвестора в тому, за що відповідаємо, – в процесах приватизації.

Чи є інтерес інвесторів саме до нерухомості? Якими активами іноземні інвестори цікавляться найбільше?

Так, інтерес до нерухомості є. Зокрема до готелів «Дніпро» та «Президент Готель». Цікавляться й іншими активами великої приватизації. Серед них, наприклад, Об’єднана гірничо-хімічна компанія, яка займається видобутком титану, технологічні машинобудівельні підприємства, як «Електроважмаш», енергетичні підприємства, зокрема Центренерго, Харківобленерго, Хмельницькобленерго, Дніпровська ТЕЦ, Криворізька ТЕЦ та інші. Також є значний інтерес до об’єктів малої приватизації. Нам надходять запити про Скадовський, Білгород-Дністровський та Усть-Дунайський порти; цікавляться сільськогосподарськими підприємствами та комбінатами хлібопродуктів, як, наприклад, Новопокровським; є інтерес і до підприємств НАНУ, таким як, наприклад, Центр анкерного кріплення у Дніпрі.

Як часто Фонд стикається з рейдерством?

Це те, до чого ми були готові, розуміючи всю ситуацію, що склалася з державними підприємствами в Україні. Як я вже казав, велика кількість таких підприємств і є найбільшим джерелом корупції. Олігархи «пустили корені» майже в кожну велику державну компанію: навіщо купувати її, якщо можна призначити свого директора? В таких випадках підприємства зазвичай залишаються якщо не збитковими, то працюють на рівні беззбитковості, але без модернізації, без інвестицій, тому що прибуток виводиться і на закупівлях, і на продажу товарів.

З рейдерством ми стикаємося постійно в процесі заміни менеджменту державних підприємств, які використовуються різними групами впливу для задоволення своїх інтересів. Іншими словами, компанії працюють не в інтересах акціонера, тобто держави, а в інтересах груп осіб або власних керівників. Встановлення державного контролю над державними підприємствами – це щоразу серйозні корпоративні війни, а зміна менеджменту компаній, особливо великих, стає процесом із багатьма невідомими: коли, використовуючи суди та реєстраторів, управлінці створюють протидію своїй заміні. В цей час підприємство відверто потерпає фінансово, оскільки саме в такий період керівництво намагається вивести фінансові потоки, що стає можливим через довгі судові процеси. Це часте явище. За останні декілька місяців у нас було п’ять таких випадків, де рейдерство проявляється не в захопленні компанії, а у вигляді супротиву заміни менеджменту.

Але в кожному випадку ми отримуємо перемогу, а повернувши компанії – виставляємо на аукціон із метою продажу. Держава повинна контролювати та володіти своїми підприємствами, а бізнес повинен або купити та управляти ними, або на конкурентних основах постачати їм чи купувати в них продукцію.

Які Ви бачите способи вирішення проблеми рейдерства?

З метою забезпечення проведення приватизації Фонд провадить кадрові зміни на підприємствах, де ми бачимо ознаки неефективного управління. Однак, як я зазначив, під час проведення зміни менеджменту ми постійно стикаємось із протидією старого керівництва – так майже в кожному підприємстві, щодо якого прийняті рішення про зміну керівного складу. Наприклад, шляхом подання безпідставних позовів і заяв про забезпечення через суди блокуються рішення Фонду про зміну менеджменту та забороняється внесення будь-яких відомостей до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 

Під час роботи Фонд зіткнувся і з повним нівелюванням права корпоративного управління з боку суддівської влади й органів юстиції – державних реєстраторів. Одним із прикладів є той факт, коли судді районних судів, до підсудності яких взагалі не належать спори щодо припинення повноважень директорів та інших членів дирекцій, членів правління тощо, блокують своїми ухвалами про забезпечення позову дію прийнятих рішень Фонду та блокують реєстр щодо внесення змін про керівника до нього. В цьому випадку судді, достеменно розуміючи наслідки завідомо неправосудних рішень, перешкоджають здійсненню Фондом одного з основних завдань – управління корпоративними правами держави. Фонд у межах процесуального законодавства надалі скасовує такі рішення суду, однак під час їх реалізації «народжуються» нові, що породжує нескінченне коло боротьби.

Також великий супротив під час зміни менеджменту йде від деяких недобросовісних державних реєстраторів. Наприклад, Фонд зіткнувся з внесеним записом державного реєстратора про накладення арешту на корпоративні права підприємства та заборону внесення відомостей про зміну керівника на підставі ухвали суду в межах кримінального провадження, яке взагалі не має стосунку до питання накладення арешту на корпоративні права.

Такі дії Фонд розцінює як елементи рейдерського захоплення з боку колишнього менеджменту за допомогою суддівської влади та державних реєстраторів внаслідок корупційних складових.

Виходом з такої ситуації є:

• вдосконалення законодавства з питань корпоративного управління, чітке розмежування між трудовим законодавством і корпоративним;
  
• законодавче вдосконалення диспозиції статті 375 Кримінального кодексу України, притягнення до кримінальної відповідальності суддів за постановлення завідомо неправосудного рішення;
• законодавче визначення моменту набуття повноважень членів виконавчого органу саме з моменту прийняття рішення суб’єктом управління, а не з моменту внесення відомостей до реєстру;
• належна реалізація Вищою радою правосуддя повноважень щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів за безпідставні та незаконні прийняті ними рішення.

Раніше Ви повідомили, що працюєте над законом про оціночну діяльність. Що не так з оцінкою в Україні та що Ви хочете змінити?

Як відомо, Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» було прийнято у 2001 році. Відтоді він не зазнав значних змін. Слід розуміти, що в 2001 році професійна оцінка лише зароджувалась у нашій державі, й закон на той час мав відповідну парадигму. Наразі ми бачимо необхідність у розвитку та вдосконаленні професії, і першим кроком до цього має бути новий закон.

Перше, на чому слід наголосити, що концептуально закон не повинен створювати ринок оцінки, а повинен його регулювати, встановлюючи справедливі та прозорі правила для всіх його учасників. Для впровадження єдиних правил професійної діяльності в цій галузі необхідно, щоб її регулювання, зокрема сертифікація фахівців, було відповідальністю єдиного органу. Наявність декількох регуляторів ринку оцінки, що наразі існує в нашій країні, перешкоджає цілісному й узгодженому регулюванню професійної діяльності в цій галузі.

Також одне із найважливіших завдань, що стоять перед нами при роботі над новим законом, – це покращення і дотримання якості оцінки та правил етичної поведінки учасниками ринку. Адже саме дотримання цих принципів забезпечить чесну конкуренцію. Задля цього, як один із кроків, ми вбачаємо необхідність у посиленні ролі саморегулівних організацій оцінювачів, які повинні взяти на себе частину функцій контролю якості оцінювання і, як наслідок, нести відповідальність за своїх членів.

Розуміючи, що професійна оціночна діяльність дотична до багатьох галузей і ринків, у новому законі ми плануємо передбачити створення Консультативного комітету. До його складу ввійдуть не тільки представники саморегулівних організацій, а й зацікавлених державних інституцій, які обговорюватимуть нові ініціативи та проблематику професії.

В межах системної реформи наступними кроками ми передбачаємо перегляд Національних стандартів оцінки щодо приведення їх у відповідність до сучасних міжнародних стандартів, а також вдосконалення професійної підготовки таких фахівців. Завдяки підтримці та допомозі Світового банку в реформуванні галузі ми маємо змогу залучати для консультацій найкращих європейських фахівців у сфері оцінки.

Окрім того, серед змін, які вже проведені в цій галузі, варто зазначити зміни до Податкового кодексу, що анулювали зайві майданчики-посередники, які існували між оцінювачами та Фондом держмайна. З 1 лютого цього року створена безкоштовна онлайн-платформа для внесення інформації до Єдиної бази звітів про оцінку. Наступним етапом буде Big Data – це наша база оціночної діяльності; вона поповнюватиметься результатами оцінки та пропонуватиме частково автоматизовану оцінку активів. Звісно, не всі об’єкти можна оцінити автоматизовано, оскільки є специфічні цілісні майнові комплекси, умови та стан, у якому вони перебувають. Тому у випадках, коли автоматизована система не відбиває та не враховує ці дані, оцінювачі робитимуть апеляцію.

Також ми розробили законопроєкт про об’єднання оцінки землі та будівель. Наразі Україна залишилась передостанньою країною у світі, де бізнес і громадяни змушені при придбанні чи продажу домогосподарства звертатись окремо до оцінювача об’єктів нерухомості, а потім окремо до оцінювача земельних ділянок. Це буде зведено в єдину оцінку об’єкта, який розташований на земельній ділянці.

Які плани Фонду до кінця поточного року?

Я поінформований оптиміст. Ми робимо все можливе в нинішній ситуації для того, щоб вихід з економічної кризи був легшим і швидшим. Ми багато працюємо, щоб не обмежувати учасників аукціонів. Єдине, наразі ми не проводимо продаж об’єктів великої приватизації, однак продовжуємо їх підготовку. Щойно буде можливість, ми виводитимемо такі активи на ринок: і щоб залучати кошти від приватизації в бюджет, і щоб створювати додану вартість, перетворюючи непродуктивні активи в продуктивні. Адже згідно зі статистикою одна вкладена гривня чи євро генерує додаткові 4-6 гривень чи євро інвестицій.

Ми поглиблюємо реформу ринку оцінки нерухомого майна й оренди державної комунальної власності. Все державне майно тепер орендуватиметься за новими процесами через електронні майданчики. Також розробляємо багато підзаконних актів, які повинні забезпечити чіткіші, логічніші та справедливіші процеси для бізнесу при взаємодії з державними органами.

Країни, які свого часу пройшли через роздержавлення, кажуть, що немає кращого чи гіршого часу для цього. Якщо є політична воля – треба робити. Інколи на цьому шляху деякі країни, серед них і Німеччина, виставляли ті об’єкти, які мали негативну вартість продажу, лише за 1 одиницю національної валюти для того, щоб приватний інвестор отримав цей актив і далі займався його розвитком. Наша мета – досягнення справедливої ціни завдяки прозорим аукціонам, продаж державного майна, щоб сама держава займалася своєю основною справою – вона має бути арбітром зі свистком, який регулює ринки, встановлює податки, займається зовнішньою і внутрішньою політикою, має монопольне право на силу. Держава має бути суддею на полі, а не бігати за м’ячем, тобто не управляти господарюючими об’єктами, тому що і те, й інше добре не виходить. Треба виконувати якісно свою роль – бути справедливим суддею та встановлювати чесні та логічні правила, а учасники ринку, я впевнений, у здоровій конкуренції при здорових правилах створюватимуть цю додану вартість, якої ми прагнемо.

Інтерв'ю опубліковане в журналі Commercial Property №4(201) травень 2020.