15.12.2023

Дмитро Аранчій, Aranchii Architects: Чи є майбутнє у 3D-друку в Україні?

Авторська колонка Дмитра Аранчія, засновника майстерні Aranchii Architects

Технологія тривимірного друку (або адитивного виготовлення (additive manufacturing), як її називають у наукових колах) – далеко не єдина, що здатна перетворити конвенційні методи будівництва на високоефективні технології будівельного виробництва в Україні. Фактично, вона є підмножиною методів роботизованого виготовлення.

До широкомасштабного вторгнення ми пропрацьовували із замовником варіант будівництва доволі великої споруди адитивними методами. Причому ми одразу прагнули надати їй тектоніки (коли форма з конструкцією працюють як єдине ціле), адже кришталево ясно розуміємо, що будувати технологіями ХХІ століття будівлі ХХ століття – не найкращий спосіб застосування інновацій. Проте тішить, що перші експерименти із 3D-друком в Україні вже відбуваються, і нехай це поки що, як то кажуть, baby steps (з англ. – дитячі кроки), вони необхідні для опанування інструменту та уможливлять перехід до складнішого й водночас ефективнішого тектонічного друку.

Нині з «класичним» 3D-друком є питання і щодо енергоефективності (через термальні мости), і щодо контрольованості умов друку й рівномірності застигання, і щодо ручної роботи з армування, яка певною мірою нівелює автоматизованість рухомого вичавлювача (екструдера), та й взагалі щодо сліду СО2 (carbon footprint), який лишається від виробництва суміші для друку.

Однак перспективи застосування все одно веселкові. За бажанням технічно вирішити можна усі ці аспекти. Сміливі експерименти зі структурами, можливими завдяки 3D-принтингу, давно проводять у світі академічно-дослідницькому, як-то в ETH Zürich або AADRL, що потім набуває практично-комерційних рис і невпинно просочується у світ імплементації.

Щодо Aranchii Architects, то тектонічних форм ми добиваємося й іншими способами, проте готуємо цікаві задуми, зокрема з топологічної оптимізації (коли форма генерується, перевіряючись на навантаження онлайн та оптимізуючись під найвищу стійкість/жорсткість й мінімальні витрати матеріалу), щоб запропонувати Україні інноваційний науковий підхід до архітектури в галузі адитивного виготовлення та використовувати технологію ХХІ століття на максимумі її можливостей.

Також читайте статтю «Будівельна технологія 3D-друку − варіація майбутнього».