03.12.2020

Conran and Partners: гнучкість у роботі й адаптивність у проєктах

ФОТО: CONRAN AND PARTNERS

Тім Боудер-Ріджер, партнер архітектурно-дизайнерського бюро Conran and Partners, назвав редевелопмент 35-поверхового хмарочоса Centre Point у Лондоні найбільшим викликом у своїй кар’єрі. Цей проєкт уособлює екологічно сталий підхід компанії. Тім Боудер-Ріджер каже: «Як архітектори ми маємо проєктувати будівлі, які в майбутньому можуть бути легко перетворені для інших цілей, надаючи їм більший термін експлуатації».

207_50.jpg

Інтерв'юер: Люсія Бондар


У 1997, тобто 23 роки тому, Ви почали працювати в компанії Conran and Partners. Які свої найвизначніші професійні досягнення Ви можете назвати? Чим найбільше пишаєтесь у кар’єрі?

Перетворенням Centre Point Tower у центральному районі Лондона – зміною цільового призначення цієї важливої і такої знакової для Лондона будівлі. В ширшому контексті – можливістю очолювати та розвивати бюро курсом, в основу якого покладено спадщину його засновника Сера Теренса Конрана.


Ваше професійне кредо?

Ставитися до проблем як до можливостей.


Як змінювався Ваш підхід до роботи за роки професійної діяльності? Як COVID-19 вплинув на організацію робочого процесу?

Нині, озираючись на роки в професії, найбільші зміни в нашому підході до робочого процесу обумовлені саме доступом до інформації через цифрові технології – завдяки такому інструментарію розмилися кордони між роботою та дозвіллям.

Саме ці інструменти значною мірою дали нам змогу продовжувати ефективно працювати під час спричиненої COVID кризи попри фізичну ізоляцію. І мені важко сказати, як ми всі вижили б з економічної точки зору, якби пандемія сталася до епохи Інтернету.


В одному зі своїх інтерв’ю Ви сказали, що архітектори мають бути оптимістами. Тож які позитивні сторони вбачаєте особисто Ви в усій цій ситуації із COVID-19?

Головний позитивний висновок – це те, що криза змусила нас зупинитись, витримати паузу та поміркувати над тим, що ж саме і задля чого ми створюємо. Наприклад, працюючи зі свого саду в Лондоні, я дуже тішуся, споглядаючи спокійну блакить неба, де-не-де пролітає значно менша кількість літаків, які забруднюють повітря й заглушують своїм шумом пташиний спів. Я з тих, хто проводить більшу частину часу на свіжому повітрі, тому я відчув потребу збалансувати (не виключаючи зовсім) цю складову життя – не лише задля власного добробуту, але й задля добробуту та здоров’я планети. Попри локдаун, у нас у роботі є багато проєктів у різних куточках світу, і хоча відсутність особистого контакту з колегами та клієнтами – не найкращий для нас варіант, він є показовим прикладом, що тільки-но криза мине, всім нам треба вийти з неї більш розсудливими та більше замислюватися над тим, чи справді є нагальна потреба в ділових подорожах, якщо мова не йде про специфічні аспекти роботи над проєктами. Маю надію, що ми й надалі цінуватимемо найдорожче в простіших життєвих речах.


Про нинішню ситуацію говорять як про «нову нормальність». У чому полягає «нова нормальність» як для Вашого бюро, так і для Вас особисто?

Особисто я не вірю, що ми вже вступили в «нову нормальність». На мою думку, в Лондоні це може статись восени, коли ми повною мірою відчуємо всі наслідки локдауну для економіки – коли рівень прямої урядової підтримки бізнесу почне спадати. Для гравців креативної сфери постане питання: чи вистачить їхнім клієнтам впевненості, щоб довірити запуск нових робіт і супровід уже наявних проєктів.

Я певен, що всім нам треба очікувати, що «нова нормальність» – це циклічне повторення локальних спалахів інфекцій із періодичними локальними локдаунами в різних містах. Це те, що ми лише зараз починаємо спостерігати по всьому світу, і воно матиме невідворотний прямий вплив на моральний стан у суспільстві. У довгостроковій перспективі «нова нормальність» привчить нас легше ставитися до такого перебігу подій, хоча нам усім не завадить додати «гнучкості й адаптивності» в плани на майбутнє.

Але є й позитивний момент. З погляду щоденного ведення бізнесу на кшталт нашого, ми не лише відчуватимемо потребу, а й бажання привчати себе до більшої гнучкості в звичному стилі роботи. Наприклад, ми вже передбачаємо, що наші команди працюватимуть певну частину робочого тижня з дому та приходитимуть до студії лише задля участі в найбільш колаборативних видах діяльності, таких як дизайнерські воркшопи, зустрічі з клієнтами тощо. Проте коли новизна віддаленої роботи себе вичерпає, я вірю, що поступово все більше співробітників бажатимуть проводити більше часу в студіях заради творчої та соціальної метушні. Архітектори та дизайнери від природи – люди соціальні, і як лідери бізнесу ми вже бачимо, що локдаун обмежує нашу здатність до менторингу спеціалістів, які подають надії. Тому зараз ми будуємо нові студії на перспективу в серці центрального, так званого «дизайнерського» району Лондона.


Конкуренція на архітектурно-дизайнерському ринку доволі висока, особливо зараз, зі зменшенням обсягів будівництва. Як же архітектурним і дизайнерським бюро вижити у складні часи? Що робить Ваша компанія?

Відверто кажучи, протягом усієї професійної діяльності мені завжди здавалося, що наша індустрія або виходить із рецесії, або входить у неї. Якщо й були моменти стабільності, то це дуже швидкоплинні періоди, які до того ж зустрічали нас супутніми проблемами, серед яких не останнє місце посідає надто конкурентний ринок праці.

На мою думку, ключ до виживання підприємств творчої індустрії – у здатності запропонувати індивідуальне бачення, що приверне увагу найкращих талантів, клієнтів і компаньйонів. Тут може бути особливий творчий світогляд, неймовірний рівень професіоналізму чи висока цінність, але в ідеальному варіанті – поєднання всіх цих якостей.

Виходячи за межі сказаного, від часів кредитної кризи 2008-2009 наше бюро присвятило роки, намагаючись диверсифікувати види проєктів, які ми беремо в роботу, проте завжди обирали з них ті, що дають змогу застосувати lifestyle-підхід, забезпечуючи нам баланс архітектурних і дизайнерських завдань і широку географію ринків. Усе це ми робимо із наміром розширити наші можливості та розділити ризики.

Втіленням цих намірів стало відкриття нашої студії в Гонконгу, яка покликана краще слугувати потребам східноазіатського регіону. Фактично рушієм до прийняття цього рішення став момент, коли на ситуацію у Великій Британії впливала невизначеність через Brexit. Попри туманність ситуації на той час, згодом саме вона стала ключем до нашої здатності своєчасно дати раду географічно різним викликам у зв’язку із COVID.


Чи вдалось отримати нові проєкти та нових клієнтів у ці «ковідні» місяці?

Так. Водночас деякі проєкти ми все ж були змушені призупинити, в деяких – сповільнити роботи, відправити частину колективу у вимушену відпустку (близько 20%). У студіях, що залишилися працювати в повному режимі, робота вирує від самого початку, і ми отримуємо хорошу кількість нових замовлень. Проте вже традиційно для нас справжнім викликом є розподіл часу, коли плани перетворюються на чіткі доручення – в ідеальному світі запуск нових проєктів відбувається із завершенням попередніх. Але світ рідко пристосовується до наших потреб.


Над якими проєктами зараз працює Ваше бюро?

Серед них:

  • Lower Marsh у Лондоні – архітектурні рішення для нової багатофункціональної будівлі під торговельні площі та робочі зони.
  • Portobello Square у Лондоні – архітектурні рішення і генеральний план нового житлового сектора змішаного типу, що відновить важливу частину міста.
  • Park Hyatt Jakarta в Джакарті та Park Hyatt Auckland в Окленді – повний спектр послуг із дизайну інтер’єрів у двох нових готелях.
  • Lotte в Донгтані – дизайн інтер’єру нового житлового комплексу.
  • LUMA, Kings Cross у Лондоні – дизайн інтер’єру в новому житловому комплексі.
  • Cadence, Kings Cross у Лондоні – дизайн інтер’єру в новому житловому комплексі.
  • Green Man Lane у Лондоні – фінальний етап реконструкції за нашим генеральним планом.


Бюро Conran and Partners нещодавно завершило роботу над Centre Point – редевелопментом офісної будівлі в Лондоні в житловий проєкт. Ваша компанія відповідала за архітектурні та дизайнерські рішення. Розкажіть детальніше, у чому саме полягало основне завдання, про мету та найбільші виклики в роботі над проєктом.

Бюро Conran and Partners відповідало за відновлення та перетворення верхніх поверхів хмарочосу з офісів на апартаменти й допоміжні приміщення. Нижні рівні та бокові будівлі доручили архітекторам MICA.

Цей об’єкт архітектурної спадщини міста 1960-х років визнано важливим уособленням свого типу нерухомості та своєї епохи. Він є помітним візуальним символом у західній частині Лондона. Попри іконічний статус в очах багатьох лондонців, будівля виявилася непридатною для використання під сучасні офіси.

Перед нами постало завдання знайти нове призначення будівлі, водночас не втратити її дух. За мету мали створити таке рішення, щоб у людей склалося враження, ніби відтепер усе так, як мало бути завжди.

Сама конструкція будівлі за розміром і формою виявилася напрочуд придатною під першокласні житлові приміщення, хоча ми мали справу із висотою поверхів ще за стандартами 1960-х років. Це вимагало від нас виваженого стратегічного підходу: де саме розташувати зони послуг і побутові зони, такі як ванні кімнати та кухні, та максимально використати висоту стелі в основних
кімнатах, з яких відкривається неймовірний краєвид.


Розкажіть про архітектурні та дизайнерські рішення для Centre Point. Як саме Ви змінювали автентичну конструкцію, які обирали матеріали, текстури, кольори для фасаду й інтер’єру?

З багатьох причин, що стосувалися питань архітектурної спадщини та нюансів планування, обриси будівлі мали залишитися недоторканими. Однак ми все ж привнесли деякі зміни в нижню та верхню її частини.

В оригінальному форматі верх будівлі було відведено під двосвітлові технічні приміщення, які ми переробили на пентхаус-дуплекс загальною площею 650 м2, а технічні зони перемістили на цокольний поверх.

Хмарочос Centre Point був створений ще в епоху, коли «автомобіль був усьому голова». Тому на рівні першого поверху була облаштована зовнішня рампа для в’їзду/виїзду з автостоянки із доступом для пішоходів за допомогою пари зовнішніх сходових маршів. Ми прибрали рампу, облаштували на першому поверсі вхід до будівлі та зону рецепції. Два сходові марші, що вели до оригінального входу на рівні мезоніну (частина історичної конструкції) було перенесено всередину, щоб зберегти баланс усієї будівлі, а також відкрити просторі доступи до парадних дверей.

Крім цього, провели легку реконструкцію збірного бетонного екзоскелета. Скління повністю замінили, щоб воно відповідало найвищим екологічним і звукоізолювальним стандартам, водночас виконали його у візуально оригінальному стилі, знову ж таки, щоб не втратити автентичний дух будівлі.

Мала кількість внутрішніх колон дала змогу створити апартаменти різного типу: від однокімнатних площею 80 м2 до трикімнатних на 200 м2; є навіть два 4-кімнатні апартаменти площею 400 м2 поверхом нижче за пентхаус.

Центральні зони апартаментів були виконані в дуже виразній палітрі кольору чорного мореного дуба, обраного для панельного оздоблення, у поєднанні із візерунчатою підлогою в стилі тераццо чи з вапнякового каменю – таке рішення корелює зі стилем фасадів і певними елементами оригінального інтер’єру. Проте при переміщенні з одного приміщення до іншого палітра набуває світлого кольору дуба в житлових кімнатах: це підкреслює та посилює натуральне освітлення, що проникає через великі вікна, які відкривають панорамний вид на Лондон.

Десь за останні десять років споживачі почали віддавати перевагу житлу, що за своїм дизайном нагадує готель. Centre Point у цьому сенсі точно не поступається. З огляду на це, два поверхи між рецепцією та найнижчим рівнем квартир відведено під консьєрж-послуги, клубні зали, кінотеатр і банкетну залу, а також SPA-салон, тренажерну залу та 30-метровий басейн із природним освітленням. З апартаментів, що територіально розміщені у вирі життя лондонського Вест-Енду, можна спокійно спостерігати за містом згори, не занурюючись у його шалений ритм.

Centre Point є тим проєктом, що особливо до душі жителям, які прагнуть відчувати, як б’ється серце культурного та творчого Лондона. Будівля вабить не лише пішою досяжністю до Королівської опери, Британського музею, національних галерей, театрального району та Сохо, а й як модерністська ікона, що представляє сучасну еру архітектурної творчості. Дуже тішить, що проєкт, схоже, вже зацікавив широке коло різних людей із Великої Британії та з-за кордону, роблячи його найкращим втіленням духу самого Лондона.


Нещодавно завершився ще один проєкт від Сonran and Partners – це Kita Aoyama в Токіо (Японія). Що характерно для нього з погляду стилю, архітектури, дизайну, використаних матеріалів, текстури та кольорів?

На території токійського кварталу Аояма колись були поселення самураїв, і цю місцину змалював Кацусіка Хокусай у своїй картині із соснами. Саме вона надихнула нас на створення проєкту, через який ми повертаємо цій частині міста її зелений плацдарм із минулого. За формою це будівля-зикурат, що схожа на зображену на картині гору, а її тераси із зеленими насадженнями, що по периметру огортають споруду зеленим куполом, – це вже пряма алюзія на сосни. З матеріалів ми використовували бетон та обпалений граніт, тому що вони підсилюють аналогію з картиною та на контрасті підкреслюють характеристики один одного.


Про проєкт Kita Aoyama Ви висловились як про «ієрархію просторів та ярусів». Хотілося б почути більше про цю концепцію.

Людський досвід взаємодії з будівлями формується під час пересування ними та довкола них. Працюючи над Kita Aoyama, ми мали справу з багатоярусною ієрархією при поступовому переході від громадських місць (із вулиці) до приватних приміщень у самих апартаментах. Це те, з чим ми маємо справу в багатьох наших проєктах, але цій будівлі ми додали ще декілька додаткових ярусів, віддаючи шану унікальному культурному досвіду Японії – ритуалам і бар’єрам: скажімо, коли ми зупиняємось, щоб зняти взуття, або додатково розмежовуємо дуже особистий простір (сімейні спальні, ванні кімнати) від віталень, де зустрічають гостей.

У традиційних японських будинках це має конкретний спосіб вираження – у завищених дверних порогах. Ми ж задовільнили ці вимоги завдяки обрамленим дверним конструкціям і зміні матеріалів, щоб зберегти відчуття переходу з одного простору до іншого, водночас відповідаючи практичним потребам сучасності.


Ваше бюро має три офіси в Європі й Азії. Говорячи про ці два регіони, які відмінності в архітектурних трендах і дизайні від Європи до Азії? Які спільні риси?

Наші студії у Великій Британії та Гонконгу реалізують широкий діапазон проєктів у різних локаціях. Хоча девелопери все більше стають міжнародними (зокрема азійські забудовники дуже активно працюють у Великій Британії), різниця в підходах усе ж відчутна. Наприклад, у Європі, зокрема у Великій Британії, більш схильні до редевелопменту чи реконструкції наявних будівель, водночас у Східній Азії є тенденція повністю замінювати старі будівлі новими десь раз на 20 років.

Ми дуже любимо проєктувати нові будівлі (як було з Kita Aoyama) та відчуваємо, що можемо запропонувати чимало цінних рішень, але все ж прагнемо заохочувати клієнтів розгледіти потенціал наявних споруд (якщо в них такі є, звісно ж), перш ніж зносити вщент. Наш метод – не лише надати місцю унікального звучання через використання всього найкращого в наявній будівлі (що ми й зробили у Centre Point), це, очевидно, й екологічно сталий підхід. Як архітектори ми маємо проєктувати будівлі, які в майбутньому можуть бути легко перетворені для інших цілей, надаючи їм більший термін експлуатації. Зрештою, нам потрібно робити все, щоб не допускати затрат енергії, направлених на те, щоб знести бетон заради заміни його новим.

На міському рівні Лондон дуже вдало перебудовує своє минуле. Поєднання нових і старовинних споруд надає йому дуже виразного характеру й атмосфери. Багато міст ризикують втратити обличчя через застосування доволі стандартного чи навіть посереднього та неконтекстуального підходу, у яких доводиться постійно нагадувати собі – де я зараз. Так само є ніби застиглі в часі міста, що перетворюються на холодні музеї, втрачають ідентичність, енергію та нерідко й молоде покоління мешканців.


ТІМ БОУДЕР-РІДЖЕР (TIM BOWDER-RIDGER), ПАРТНЕР CONRAN AND PARTNERS

Як архітектор і дизайнер, Тім Боудер-Ріджер захоплюється створенням автентичного досвіду, зосередженого довкола культурного духу й особистості. Він привносить свої знання у сфері гостинності та житлових секторів у проєктування будівель і дизайн просторів, що віддзеркалює потреби та бажання за сучасного стилю життя в унісон з атмосферою місця.

Як керівник бюро, він очолює напрям проєктування загалом і відповідає за фінансову й операційну діяльність бізнесу. Тім Боудер-Ріджер особисто очолює низку стратегічних проєктів – великих і малих, у своїй країні та за кордоном. Одними з останніх робіт є перебудова «ікони» бруталізму – будівлі Centre Point – з офісної «холодної» вежі, що простоювала, на харизматичний житловий комплекс у самому серці культурного району Лондона, та Kita Aoyama, елітний житловий комплекс у Токіо.

Тім Боудер-Ріджер є також головним партнером бізнесу в Гонконгу та відповідає за загальне керівництво та координацію роботи між філіалами у Великій Британії та Гонконгу. З великим ентузіазмом він розширює міжнародні горизонти бюро та нещодавно працював над новим проєктом у Японії, аби зарекомендувати компанію на цьому ринку.

Тім Боудер-Ріджер є суддею цьогорічної премії SBID Awards. Як спікер він запрошується до участі в багатьох провідних галузевих заходах, серед них івенти від London Property Club, саміт PERE в Aзії та Design UK, також виступає із лекціями в провідних архітектурних університетах Великої Британії, зокрема у Бартлетті (The Bartlett) при Університетському коледжі Лондона.

Інтерв'ю опубліковане в журналі Commercial Property №10(207) листопад 2020.

Передплата на журнал