19.12.2023

Микола Морозов, Archimatika: Про переваги та недоліки технології 3D-друку

Авторська колонка Миколи Морозова, керівника креативного відділу Archimatika, партнера Archimatika

Переваги чи недоліки технології змінюються залежно від масштабу об’єкта. Наприклад, дуже часто як перевагу 3D-друку наводять швидкість. Але, ґрунтуючись на досвіді західних колег, можна більш-менш упевнено стверджувати, що технологія (поки що) має цю перевагу виключно на невеликих об’єктах. Якщо взяти умовно житловий комплекс «Файна Таун» або навіть просто одну багатосекційну будівлю середньої поверховості – за такого масштабу, знов-таки поки що, традиційні методи будівництва виграють за швидкістю.

Тобто треба тримати в голові – немає найкращої чи найгіршої технології. Кожну з них треба застосовувати залежно від завдання. Загалом вважається, що основні переваги і недоліки тривимірного друку приблизно такі.

Переваги:

  • 3D-друк може значно скоротити витрати на матеріали та працю, роблячи будівництво ефективнішим.
  • Технологія може значно прискорити процес будівництва, особливо для складних проєктів (проте поки що не для великих обсягів).
  • Тривимірний друк суттєво підвищує точність будівництва.
  • Екологічність.
  • Зменшується потреба в робочій силі – що може бути корисним для виконання небезпечних завдань або в умовах дефіциту кадрів.
  • 3D-друк може виконуватися віддалено, що дає змогу будувати у важкодоступних або небезпечних місцях. Слід зауважити, що до повністю автономного «віддаленого» будівництва ще далеко. Ця перевага поки залишається потенційною (принаймні в масовому комерційному будівництві).

Недоліки:

  • Високі початкові витрати: вартість 3D-принтерів і пов’язаного обладнання.
  • Проблеми з регуляцією: відсутність чітких, адекватних будівельних норм і правил, що регулювали б використання технології.
  • Нестача або відсутність кваліфікованих кадрів, здатних працювати з технологією.
  • Архаїчність індустрії загалом. 3D-друк буде недоступним для тих компаній, які досі не імплементували в роботу BIM-технології – а таких в Україні, на жаль, чимало.
  • Сумніви щодо міцності та довговічності 3D-друкованих конструкцій.
  • Недовіра потенційного інвестора до технології. Для вибудови такої довіри необхідні роки практичного застосування.
  • Обмеження за масштабом будівництва: використання технології 3D-друку поки що не є доцільним при роботі з великими об’єктами. Зважаючи на те, що більшість об’єктів компанії Archimatika – дуже масштабні, поки ми не маємо можливості її застосування.
Але немає сумнівів, що ця технологія має перспективи. Тим паче, що прецедентів успішного, хоча й експериментального використання – чимало. Навіть на великих багатоповерхових об’єктах.

Мабуть, будь-яка практика колись була експериментальною. Врешті-решт, перші архітектурні програми також були технологічно-недосконалою науковою фантастикою – але в порівняно короткі терміни стали стандартом індустрії. Тепер компанії, що ігнорують ВІМ-технології, швидко здають позиції.

Питання імплементації 3D-друку в Україні залежить виключно від прогресу в його удосконаленні. Думаю, коли він приноситиме гарний економічний ефект – тоді й набуде широкого вжитку.