Алеся Карнаухова, ZIKZAK Architects: «Міста будуються не для війни, а для життя»

Зараз продовжуємо працювати над іноземними проєктами, які залишились у студії ще до війни. Паралельно займаємося пошуком нових замовлень у Європі. 

Команда мобілізована, готова продовжувати працювати над новими цікавими проєктами й усіляко підтримувати економіку України.

У якому режимі Ви працюєте? Співробітники бюро переважно працюють віддалено чи, можливо, повертаються до офісу? 

Працюємо ми у штатному режимі, але задля безпеки співробітників вирішили поки не повертатися до київського офісу.

Ще з часів затяжних локдаунів нам вдалося успішно налагодити всі робочі процеси для роботи з дому, тому віддалений режим не вплинув на виконання наших зобов’язань.

Багато підприємств прийняло рішення переїхати/відкрити офіс на заході України. Чи розглядаєте Ви таку можливість?

Ми віримо в Україну та ЗСУ і сподіваємося, що нам усе-таки не доведеться змінювати своє місцерозташування, адже більшість наших співробітників – це кияни. 

Але ми маємо такий план дій «на хрестику».

Яка ситуація з проєктами, над якими Ви працювали на момент розгортання воєнних дій? Ви продовжуєте роботу над ними, вони призупинені чи, можливо, замовники зовсім від них відмовились? 

Нині більшість наших проєктів в Україні потрохи почали відновлювати роботу. Але задля збереження своєї команди й ефективнішої підтримки економіки ми вирішили також підкорювати і європейський ринок.

Дизайнери та архітектори – це творці прекрасної інфраструктури, а в часи, коли її безжалісно знищують, без можливості нині відбудувати, вони просто вимушені змінити свій вектор на європейський ринок задля забезпечення себе, своїх сімей та економіки країни. Тому ми займаємося пошуком нових проєктів у Європі.

Чи зверталися до Вас нові клієнти за останні два місяці? 

Так. Зараз маємо у своєму портфелі декілька нових проєктів з-за кордону.

Над скількома проєктами Ви працюєте зараз? Як би Ви оцінили роботу компанії: на скільки % завантажена компанія, порівнюючи з довоєнним часом?

Авжеж, різниця між завантаженням в довоєнний час і в сьогоднішніх реаліях суттєво відрізняється.

Зараз ми маємо в роботі сім активних проєктів і завантажені на 50%.

Ви розробили проєкт модульних споруд REVIVAL. Розкажіть про нього докладніше. Які проблеми він може вирішити? Він позиціюється як тимчасовий проєкт будівництва чи як постійний?

Усвідомлюючи важливість швидкості відновлення життя, ми розробили концепцію REVIVAL, яка значно прискорить відбудову інфраструктурних об’єктів. Йдеться про багатофункціональний проєкт модульних споруд. Модульний блок являє собою збірно-розбірну конструкцію з металокаркасу. Якщо говорити простою мовою – це схоже на конструктор, з якого швидко можна скласти, наприклад, молодшу школу для 176 учнів. І ця школа містить абсолютно все, що потрібно: навчальні та спортивні класи, туалети та душові, їдальню та навіть коридори, якими бігатимуть галасливі учні.

Концепція цих модульних споруд полягає ще й у тому, що будь-яку модульну споруду можна збільшувати, просто додаючи потрібні блоки. Так, нашу молодшу школу за потреби можна перетворити на середню і навіть загальноосвітню школу I-III ступенів.

Це може бути тимчасова або постійна споруда. І ні, це не виглядає і не відчувається як навчання в контейнері. Адже модуль складається з плит перекриття, стельової плити, поздовжніх і поперечних стінових плит. Плити виготовляються з металокаркасу, заповнюються утепленням і мінеральною ватою в алюмінієвому каркасі та зашиваються листовими матеріалами. І все це має не тільки повноцінний функціонал, а й виглядає вельми естетично.

Чимало спеціалістів виїхало за кордон і є ризик, що частина із них не повернуться в Україну, а облаштують нове життя в новому місці. Як наслідок, в нас відчуватиметься кадровий голод. Наскільки постраждає сфера архітектури та дизайну? 

Хотілося б бути оптимістом і сподіватися на те, що більша частина наших співгромадян повернуться до України, серед яких буде багато архітекторів і дизайнерів, адже війна несе за собою тотальні руйнування цілих міст, які після перемоги потребуватимуть капітальної відбудови.

Нині відбувається переосмислення того, якими мають бути наші майбутні будівлі. На Вашу думку, що варто змінити, в якому напрямі має рухатися українська архітектура та дизайн? 

Погляд на проєктування, беззаперечно, зміниться! Але потрібно пам’ятати, що міста будуються не для війни, а для життя. Проєктувати потрібно так, аби ми мали можливість захиститися, але щоб цей захист не порушував комфорту звичайного життя.

Наприклад, ми можемо закладати в проєкті кімнати-сховища, які під час пожежі чи задимленні можуть використовуватися як укриття. 

Також можемо пропонувати робити у квартирах універсальні приміщення за правилом двох стін. Наприклад, облаштувати комірчину, яку у звичайний час господарі використовуватимуть за прямим призначенням, а у випадку небезпеки витягатимуть звідти всі речі та кластимуть матраци на обладнане місце для сну.

Як кажуть наші колеги, бажано б зробити базовими сходи Н4 – це незадимлювані сходи, які розміщуються в тілі будівлі. Вони мають свої плюси та мінуси, не є панацеєю та не гарантують повної безпеки, проте значно безпечніші, ніж інший тип сходів – Н1, які передбачають, що шлях до них веде з коридору через відкритий балкон. Під час бойових дій це дуже небезпечне місце.

І таких «наприклад» може бути ще дуже багато, тому нині архітекторам і іншим спеціалістам потрібно зробити глибокий аналіз для забезпечення українців безпечним і комфортним житлом.

Візуалізації: ZIKZAK Architects