Український fashion-ритейл: розвиток всупереч

Фото: IS

Експерти міжнародної компанії Colliers International проаналізували стан вітчизняного ринку fashion-ритейлу.

Українська fashion-індустрія зловила хвилю популярності в період після 2014 року. Для перспективних молодих брендів це стало поштовхом для розвитку власної роздрібної мережі. Однак обставини, в яких опинився ринок торговельної нерухомості у 2020 році, скорегували плани кожного оператора, а для деяких розгорнули ситуацію на 180 градусів. У яких умовах опинилися українські бренди, і скільки з них зможуть пройти цю кризу без повної втрати фізичної мережі?

Помірний спад темпів розвитку національні fashion-бренди почали відчувати ще до початку коронакризи. Після високої активності у 2014-2016 роках частина українських fashion-стартапів закріпила міцні позиції на ринку, а слабкі – відступили. Надалі вихід на наш ринок сильних міжнародних гравців мас-маркету, зокрема H&M, ускладнив їхні плани розвитку. Карантин 2020 року став найсильнішим ударом для всієї модної індустрії загалом. Українським брендам, зокрема, довелося скорегувати плани розвитку. Посткарантинний період складніше переживає малий бізнес, а саме ритейлери, розвиток яких обмежується кількома роздрібними магазинами. Для окремих операторів найгіршим наслідком весняного локдауну стало закриття свого бізнесу. Більші мережеві оператори витримали удар. Одні з них відкривали нові магазини, але більшість планували стабілізацію бізнесу й оптимізацію доходу в найближчі роки.

Ставка на онлайн

Безумовно, вплив карантину відчули на собі всі ритейлери, але частина роздрібних операторів, які реорганізували й оптимізували бізнес, а також опанували нішу e-commerce ще до обмежувальних заходів, змогла зберегти позиції на більш-менш прийнятному рівні. Лише окремим брендам, представленим у торговельних центрах у street-ритейлі/шоу-румах, вдалося утримати клієнта. Відсутність розвиненого онлайн-каналу стала вагомою причиною, за якою українським брендам складно було підтримувати бізнес додатковим рівнем продажів у нових умовах.

«Одним із ключових трендів українського fashion-ритейлу наразі є підвищення активності онлайн. Ритейлери шукають усі можливі канали, зокрема маркетплейси, які можуть призвести до покупки. А також прагнуть вижити та зберегти свою аудиторію, і лише одиниці – наростити її. Більшість українських брендів завжди перебувала в режимі жорсткої конкуренції, зокрема з боку міжнародних операторів. Карантинні обмеження ще більше перешкоджають реалізації планів. Саме онлайн зараз для багатьох є пріоритетним вектором розвитку», – зазначає Ігор Заболоцький, провідний експерт Colliers International (Україна) у сегменті торговельної нерухомості.

Під час карантину багато дизайнерів не виробляли нові колекції, через що запуск онлайн-напряму був би нерентабельний, зважаючи на тривалість цього процесу, вважає Сергій Черкас, власник мережі магазинів одягу українських дизайнерів «Коло». Наразі з онлайн-напрямів компанія представлена тільки у соцмережах. Запуск повноцінного онлайн-формату планується в найближчі місяці. Впродовж карантину ритейлер зробив ставку на розширення фізичної присутності.

Чому українським брендам потрібні ТРЦ?

До поширення пандемії бренди прагнули зайняти локації в ТРЦ, оскільки бачили в цьому активніший показник розвитку, порівнюючи зі street-ритейлом. Але незважаючи на стабільність у попередні роки, внаслідок карантину український fashion-ритейл так і не зміг зайняти міцні позиції на ринку та закріпитися на одному рівні зі стійкими роздрібними мережами.

Наразі локальні бренди становлять близько 12% від загальної кількості fashion-операторів у кращих* ТРЦ Києва.

Власники торговельних центрів, як і раніше, не бачать в них пріоритетних орендарів, за винятком окремих брендів, які мають досить широку мережу та досвід розвитку в межах ТРЦ. Здебільшого, торговельні центри віддають перевагу знаковим операторам із широкою споживчою аудиторією, які демонструють вищі показники товарообігу та залучають додатковий трафік відвідувачів.

В умовах сьогодення для більшості локальних гравців сегменту fashion вхід в якісні торговельні об'єкти став фінансово непідйомним через рівень орендних ставок і ситуацію, що склалася з продажами самих операторів. Діючі ставки оренди можуть дозволити собі тільки окремі українські бренди, які вже мають функціонуючу мережу.

Треба зазначити, що національні бренди меншою мірою залежать від закордонних постачань, ніж іноземні. Це дає змогу швидше реагувати на мінливі правила гри у вигляді введення тих чи інших урядових обмежень в наявних умовах. Після завершення весняного жорсткого локдауну деякі українські бренди готові були відкриватися та могли продемонструвати оновлений асортимент. Водночас деякі представлені в Україні міжнародні бренди мали проблеми з постачаннями та реалізовували залишки минулих колекцій.

За словами Анни Селюкової, співвласниці магазинів cabanchicom, до карантину компанія здійснювала закупівлю тканин в Туреччині, а італійських тканин – у місцевих постачальників. Із закриттям кордонів вдалося знайти виробника якісних тканин в Україні, що дало змогу уникнути затримки випуску нових колекцій і розширення асортименту. Виробництво колекцій бренду повністю здійснюється в Україні – на трьох фабриках у Києві, а також на одній фабриці в Харкові.

Розвиток всупереч

Світова практика доводить, що багато міжнародних ритейлерів на старті розвитку заручалися державною фінансовою підтримкою, яка допомагала розширити присутність на інших ринках, зокрема й в Україні. Наприклад, низка турецьких брендів отримували підтримку від свого уряду.

Українські бренди стикаються з низкою обмежень для розвитку роздрібної торгівлі та виробництва якісних колекцій у великих обсягах у межах своєї країни:

• відсутність зовнішнього фінансування;
• високі податки;
• відсутність підтримки з боку держави.

Як наслідок, розвиток розтягується на тривалі періоди, а фізичний роздріб зазвичай обмежений однією торговельною точкою.

Водночас, як зазначає Катерина Балакай, старший консультант департаменту торговельної нерухомості Colliers International (Україна), українські fashion-бренди досить перспективні для розвитку та мають такі переваги: 

• більшість колекцій високої якості; 
• доступні ціни;
• низка виробників не залежать від міжнародних постачань, пропонують швидку доставку й активно розвиваються онлайн;
• можливість оперативної реорганізації, оптимізації бізнес-процесів, а також вміння пристосовуватися до реалій ринку порівняно з міжнародними гравцями, представленими на території України;
• більш тонке розуміння переваг і потреб українського споживача.

«Мені здається, нові українські бренди мають прекрасні перспективи при ефективному управлінні ресурсами. Ми не маємо права на великі стратегічні помилки через обмеженість ресурсів, але нові digital-канали для залучення та комунікації з клієнтами однозначно дають змогу найсильнішим і активним українським брендам бути популярними та розвиватися. Абсолютно точно можна сказати, що просто робити хороший продукт недостатньо, потрібно вміти його просувати й продавати», додає – Ігор Красний, власник бренду The Lace.

* за версією RAU Awards 2020